Кодеин Purple Drank Ростов Великий

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Наёбись спайса и дауноватой эйфории, братишки!

Сидел я недавно в своей дешевой хате, перепробовывая все закладки, которые только можно найти у нашего местного дилера. Стояла передо мной задача - оттянуться в мясо, в высшей степени!

Вдруг звонок на сотовом: эй, брат, я нашёл тебе нечто особенное! Ярко-оранжевые таблетки с кодеином, просто бомба! Хороший приход, говорили мне, поэтому я и решил запилить себе эту новую шняжку. Задница моя уже соскользнула с пластикового стула, когда я услышал, что на кассе "пятерочки" работает моя бывшая.

Щас бы в высоком спайсе встретить бывшую! - подумал я про себя, несясь к магазину.

Вбежал я в "пятерочку" в полной припойской футболке и с вечным покуром в зубах. Начал искать нужное отделение с медикаментами. Но, глядя на бесконечное разнообразие товаров, мои глаза начали отлипать от предметов, а в голове заплыла какая-то бенза. Я кивнул себе и сообразил, что должен взять с собой что-то ещё.

«Ну да, брат, прикуриться не помешает. Шмолить потом будем», - вспомнилось мне в последний момент.

Потеряв драгоценное время, я зарядился энергетиком, засунул голову в холодильник, забрал последнюю колу и двинулся к кассе.

И вот, мои глаза увидели её. Мою неотразимую бывшую, которая теперь пролетарит на кассе "пятерочки". О, боже, зачем я наркоман, чтобы встретиться с ней именно тут?

«Это же война! Идём на кассу!», - сказал мне шепотом мой сдурелый мозг.

Я подошел к кассе, стараясь выглядеть весьма пьяным, нагло зарываясь в мою более чем маслянистую жижу сначала интраназально, а потом в мясо, в высшей степени.

«Привет, ты же моя бывшая, правда? Как дела?», - промямлил я, посылая ей самые сумасшедшие сигналы из моего запутанного, наркоманского сознания.

Она медленно подняла свои уставшие и немного измученные глаза, посмотрела на меня, не проявляя никаких эмоций. Да, именно та самая реакция, которую я ожидал от неё, ведь так легко не отделаться от наркомана, особенно когда ты работаешь на кассе в "пятерочке".

«О, привет, да это же Сергей! Давно не виделись!», - не очень-то радостно выпалила она, пытаясь проявить хоть какую-то вежливость, а может, и жалость к своему бывшему.

«Ты знаешь, где находятся те вопльщики? Я их куплю прямо сейчас!», - спросил я, пытаясь сделать вид, что у меня достаточно денег, чтобы сразу купить весь магазин.

«Нет, извини, я не знаю. Думаю, их уже давно нет в наличии. Но могу проверить наличие других товаров, если хочешь», - ответила она с улыбкой, которая явно была отработана годами работы на кассе.

Девушка ушла в соседний проход, чтобы проверить наличие продуктов. А я в это время стоял и мариновался в своих собственных шапках на голове, пытаясь осознать, что произошло. Ой, братишки, эти наркотики, они превращают тебя в настоящего клоуна!

Девушка вернулась с унылым выражением на лице: «Извини, Сергей, но этого товара сейчас нет в наличии. Может, хочешь что-то еще купить?»

«Нет, спасибо, я уже слишком заправился. Просто так зашел попробовать восстановить свою нишу в твоём сердце, но, кажется, оно уже слишком много разбито», - пробормотал я и покинул магазин, размазывая свою печаль по тротуарам, словно пьяный художник.

Так что, братишки, не попадайтесь на эту наркоманскую удочку, заполоняющую наш мир сейчас, и помните: настоящая радость и отдых находятся где-то в другом месте, далеко от интраназального введения и закладок. Ищите их в жизни, в настоящих отношениях и настоящих эмоциях. Ведь только так мы можем настоящими быть!